У суєті вона прив’яла,
Давно вже щиро не лунала.
Якщо в душі бува й селилась,
То не з колін до Бога лилась.
Робота, подорож, діла…
Людина з-зовні багатилась,
При тому часто так томилась,
Утомлена лягала спати,
Щоб завтра знов йти працювати.
Хотілось серцю помолитись,
Перед Творцем своїм схилитись,
Щоб з Господом порозмовляти,
Поради дивнії прийняти.
Але, утома й суєта…
Не склалась бесіда оця.
Людина, вклавшись в мить, заснула
І голос Божий не почула.
Так день за днем…І час спливав,
Хоч співрозмовник помічав,
Що з кожним днем він щось втрачає,
І сил духовних мало має.
Прикраси серця «запилялись»,
Все меркнули, не уживались.
Так справжні цінності втрачались.
Ну, а фальшиві здобувались.
…Я слухала і жалкувала,
Людина ж себе обікрала.
Візьмімо приклад для себе:
В молитві силу Бог дає.
Понад усе шукайте Бога,
Хай навіть втома є й знемога.
Він лиш насправді збагатить,
Й в молитві дух возвеселить.
2017
|
