Тихо, по-буденному спокійно,
Він повітря видихнув востаннє.
І затих. А дощ благоговійно
Шелестів мелодію прощання
За вікном шпитальної палати.
Так йому колись співала мати
Колискову пісню вечорами.
І краєчок неба кольорами
Чистими на заході світився.
Все своє життя туди дивився
Брат Степан і сльози набігали,
Коли радісно вуста співали
Про небесну дорогу країну.
Це ж вона йому гукнула: «Сину!
Вже пора! Закінчилися муки.»
Защеміло серце від розлуки
В кожного з великої родини.
Траурна, болюча пісня лине...
Але знаю ці жалобні звуки
Перейдуть у тріумфальні гами.
Наче бачу: змахує руками
Брат Степан у такт мелодій неба.
Регентом - тож , народитись треба!
Буде зустріч, я всім серцем вірю.
Ох, як ми обнімемося щиро
В Царстві Бога, де розлук немає.
Він вже вдома... Там на нас чекає.
01/22/08
Комментарий автора: Сьогодні відійшов у вічність наш родич, дуже хороша людина, один з перших регентів міста Нововолинська, Степан Демчук.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : За тебя! - Eduard Schäfer Своей жизнью я обязан Богу, если бы не Он, то никто другой не спас бы
меня от страха смерти, от душевного и телесного растления, от жерла адского, от греховной порочности, от бесцельной жизни, да можно пере-
числять ещё очень долго то, что дал мне Господь. Иисус Христос.
Всё это я получил абсолютно безвозмездно, даром, через Его голгофскую жертву, потому я люблю писать о том, что произошло тогда, на Голгофе...
